<

Як не стати жертвою бігу. Техніка безпеки

Опубликовано 03.07.2015 автор Виталий в Клуб ЛБ

Доброго дня, шановні читачі! Сьогодні ми поговоримо на цьому, 47-му Засіданні нашого Клубу ЛБ про техніку безпеки бігунів, і, в першу чергу, початківців

Про забіги. Як не стати жертвою бігу

Марафон

Бостонський марафон-2005

26 квітня на півмарафоні в Києві помер бігун. 17 травня такий же випадок стався на марафоні в Ризі. Слідом за зростаючою популярністю бігу і ростом числа бігунів-початківців, подібні події почастішали у всьому світі. Ми не торкалися цієї теми в наших новинних вибірках, оскільки не хотіли висвітлювати мимохідь серйозну тему. Тим не менш, ми вважаємо своїм обов’язком говорити про неї, адже подібні випадки можуть статися абсолютно на будь-якому забігу, не тільки на марафоні або ультрамарафоні. У Ризі трагедія сталася на дистанції 10 км.

Зараз у Москві спостерігається вибухове зростання числа початківців бігунів, які цього літа виходять на свої перші змагальні забіги. Нові бігові школи і табори з’являються щотижня, деякі з них стверджують, що можуть підготувати до марафону за два місяці, а до Ironman за півроку. Довідки купуються за 500 рублів в інтернеті, а на нашу статтю Що буде, якщо пробігти півмарафон без підготовки? заходять по пошуковому запиту «марафон без підготовки». Усім хочеться фотографію на фініші з красивою медаллю, але далеко не всі усвідомлюють, що до забігу треба готуватися.

Ми закликаємо всіх бігунів — і початківців, і досвідчених — берегти себе і, виходячи на дистанцію, думати насамперед про своє здоров’я. Спеціально для вас ми поговорили з експертами — лікарем, тренером, організатором марафону та постраждалим учасником забігу — і з’ясували, чому не можна готуватися до марафону за два чи три місяці і як визначити, що пора сходити з дистанції.

Статистика

Раптові смерті на забігах — популярна тема іноземних кардіологічних досліджень. Результати показують, що число раптових смертей учасників забігів в середньому коливається від 0,5 до 2 випадків на 100 тисяч бігунів. Це число зростає в прямій пропорції із зростанням числа учасників забігів, стверджує доктор Ден Тансталл Підо, медичний директор Лондонського марафону з 1981 по 2006 рр. З цим твердженням згодні вчені з Медичної школи Університету Джуліуса Джона Хопкінса — автори аналогічного дослідження, що проводилося в США. Вони вивчили результати марафонів з 2000 по 2009 рр. і прийшли до висновку, що, хоча число марафонських фінішерів в США за ці роки різко зросла, ризик смертельних випадків на дистанції залишився на тому ж рівні в процентному співвідношенні.

біжи прислухаючись

Стайєру зле

Чому не можна готуватися до марафону за три місяці?

Ігор Сисоєв, головний тренер ФССП ЦиклON:

«Теоретично бігун-початківець може без шкоди проводити кілька тренувань на тиждень в розвиваючому режимі на відносно високому пульсі, тому це не буде викликати зайвого накопичення молочної кислоти і пошкодження клітинних структур. В середньому у початківця спортсмена-любителя аеробна розвиваюча зона знаходиться в діапазоні 155-180 ударів/хвилину. Однак, безпечно тренуватися на такому пульсі весь час не вийде.

Наше серце повинне не просто забезпечувати постійний кровообіг в організмі, а й забезпечувати кров’ю саме себе (коронарний кровообіг). Існує оптимальна інтенсивність, при якій серце отримує достатнє харчування. В середньому крайня вища величина цієї інтенсивності — 145 ударів на хвилину. Отже тренування в коридорі 115-145 ударів викликають адаптацію з боку серцево-судинної системи — позитивні зміни, які створюють передумови для подальшого збільшення тренованості.

Небезпека підготовки до довгих дисциплін «за n тижнів» полягає саме в тому, що «екстрена» робота в аеробній розвиваючій зоні провокує стан гіпоксії серцевого м’яза, що може сприяти розвитку ішемічної хвороби серця. У гонитві за близькою метою, що дозволяє середньостатистичній людині утримувати фокус на заняттях, такі варіанти підготовки ігнорують фізіологічні закони адаптації та експлуатують мотивацію учасників.

Щоб пробігти півмарафон З НУЛЯ, необхідно спочатку ЗАБЕЗПЕЧИТИ необхідність адаптації ССС, а це робиться протягом тривалого часу.

У юному і молодому віці (12-35 років) ймовірність раптової смерті спортсменів в 2,5 рази вище, ніж у фізично неактивної частини населення цього ж віку. При певних захворюваннях серця в цьому віці можна спровокувати загрожуючі життю шлуночкові аритмії. В цілому можна сказати, що у молодих спортсменів основною причиною раптової смерті є цілий ряд серцево-судинних захворювань, як вроджених, так і набутих».

Як зрозуміти, що пора зупинитися?

Антон Жіганов, директор ультрамарафону «ТрансУрал»:

«ТрансУрал» — одна з найважчих трейлових гонок в Росії: учасники чотири дні біжать по горах 160 км. До таких випробувань навіть досвідченим бігунам не підготуватися за 2-3 місяці. За нашою статистикою найбільше на таке випробування «підписуються» молоді люди до 35 років. Хоча, як кажуть досвідчені марафонці, вік ультрамарафонця — від 30 до 50 років. У цьому віці спортсмени-ветерани на наддовгих дистанціях можуть на рівних змагатися з молодими учасниками.

На мій погляд, підвищена смертність молодих людей має місце в зв’язку з тим, що в юному віці хочеться здійснювати подвиги. Молоді спортсмени ще не усвідомлюють наслідки, які можуть статися при неправильному підході до тривалого бігу.

У більш зрілих спортсменів відбуваються фізіологічні зміни, які дозволяють краще адаптуватися до тривалого навантаження, до того ж психологія зрілої людини сильніше орієнтована на самозбереження, а бажання зробити подвиг відходить на другий план. Свої подвиги вони зазвичай вже зробили в більш юному віці. Знову ж, програти молодому не соромно, боротьба переходить на рівень вікової групи.

Зрозуміти, що потрібно зупинитися, дуже складно, тому на будь-яких змаганнях ти працюєш на максимум. Ти тренувався, готувався — дуже складно відмовитися від усіх цих затрат і припинити боротьбу заради розмитого поняття «збереження власного здоров’я». Мені дуже сподобалась розповідь Ільяса Ачабаева (альпініст, член збірної Росії з скайранінгу) про швидкісне сходження на Ельбрус на фестивалі Redfox Elbrus Race в 2015 році. Це забіг на вершину Ельбрусу (5642 м) з висоти 2350 м, який цього року проходив в дуже суворих умовах при сильному вітрі і температурі повітря близько -20 ° C. Ільяс розповідає: «Коли я піднявся на сідловину (5300 м) і подивився на годинник, було вже 4 години, в минулому році в цей час я був уже на вершині, а зараз мені ще близько години підніматися. Я зрозумів, що мені такий подвиг не потрібен — і розвернувся назад».

Пропоную взяти на озброєння пораду Ільяса і контролювати свій стан і поточний результат на перегонах, використовуючи хоча б годинник і пульсометр. Можна заміряти свою швидкість і пульс на тренуваннях і невеликих стартах, а вже під час марафонської дистанції контролювати свій стан, спираючись на ці дані. І ще, якщо під час гонки ви відчули, що щось не так, з великою ймовірністю це так і є. Значить, потрібно терміново щось міняти: темп, харчування, стратегію і так далі. Повірте, ваші подвиги не потрібні організаторам змагань. Ви потрібні нам здорові, щасливі і задоволені на фініші!»

Виктор Жидков

Ось воно — щастя!

Коли пора сходити з дистанції?

Ольга Якоб, професор, кардіолог, головний лікар медичного центру «Атлас»:

«З дистанції пора сходити, якщо у вас присутнє:
— Різке почервоніння, блідість або синюшність шкірних покривів;
— Виражена пітливість, особливо обличчя (піт градом), виділення солі на шкірі;
— Глибокі вдихи і видихи, видима задишка, а також часте поверхневе і/або аритмічне дихання;
— Порушення координації в простих і складних рухах;
— Значимий больовий синдром будь-якої локалізації, особливо той, що виник знову і раптово;
— Прискорене і нерівне серцебиття, біль в області серця або за грудиною, тремтіння і нестерпний біль у кінцівках, запаморочення, шум у вухах, головний біль, нудота, блювота.

Критичними можна вважати наступні симптоми:
— Синюшність шкірних покривів;
— Прискорене поверхневе або аритмічне дихання;
— Втрата координації в простих рухах;
— Виражений больовий синдром;
— Прискорене і нерівне серцебиття, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання».

напівмарафон

Київський напівмарафон 26.04.2015 р.

Які заходи безпеки застосовують організатори?

Дмитро Тарасов, директор Московського Марафону:

«Московський Марафон — масштабне змагання з цілою серією підготовчих забігів. Сумарна кількість бігунів, яка бере участь у цих змаганнях, росте в геометричній прогресії. Сам марафон щороку збільшується вдвічі, а значить неминуче зростають вимоги до обслуговування забігу. Так, у 2014 році на Московському Марафоні працювали шість бригад швидкої допомоги, включаючи два реанімобілі і одну бригаду Центру екстреної медичної допомоги.

У зоні фінішу ми встановлювали тимчасовий госпіталь на десять місць. Тут чергували дві бригади спортивної медицини. Крім того, пункти надання медичної допомоги були розташовані на відмітках 10 км, 15 км, 21 км, 30 км, 35 ​​км і 40 км. У 2015 році нам доведеться посилити всі ці позиції. Звичайно, ми перестраховуємося, але краще зробити більше, ніж не встигнути комусь допомогти.

медслужба

Медпрацівники на марафоні

Починаючи з першого забігу, який відкрив серію Московського Марафону в 2015 році, ми використовуємо спеціальні джингли (записані повторювані оголошення) на забігах. За пару хвилин до старту звучить оголошення, яке закликає бігунів не ризикувати власним здоров’ям і бути уважними один до одного. Начебто несуттєва дрібниця, але ми намагаємося використовувати навіть таку можливість, щоб донести до аудиторії просту думку: якщо ви бачите, що комусь погано, — треба терміново повідомити про подію.

Бігуни рідко втрачають свідомість прямо навпроти наметів з медиками, тому, щоб допомога була надана швидко, необхідно поставити до відома першого волонтера або суддю, який зустрінеться на дистанції. Чим швидше інформація про людину, якій стало погано, надійде до організаторів — тим швидше до нього виїде швидка допомога. У разі серцевого нападу або інших критичних станів оперативність може врятувати людині життя».

ВАЖЛИВО: Незалежно від того, скільки швидких чергуватиме на дистанції, не треба виходити на забіг, якщо ви погано себе почуваєте, і не треба коливатися,  чи сходити, чи не сходити з дистанції, якщо ви відчули себе зле.

медицина на змаганнях

Медична служба на змаганнях

Особистий досвід

Бігун Едуард Тітов, потерпілий під час забігу «Весняний Грім-2013»:

«На «Весняному Громі» в 2013 році я перегрівся: на фініші у мене була температура 39,2 °C, я не впізнавав людей. У тому травні після прохолодних днів різко настала спека. У день забігу температура повітря була близько 30 °C. По-перше, організм просто не встиг перебудуватися. По-друге, на пунктах харчування не всім вистачало води — а я біг на особистий рекорд і вирішив дотерпіти до фінішу і не відволікатися на питво під час бігу. Але, як кажуть досвідчені марафонці: «Якщо ти захотів пити — пити вже пізно». Тому що пити бігунові треба авансом. І не пляшку залпом, а по 2-3 ковтки, але часто. Загалом, я біг в спеку, їв енергетичні гелі і не запивав їх. В результаті на фініші я виглядав ось так, не міг піднятися і не впізнавав товариша, який намагався підняти мене і відвести до медиків. В обморок я, правда, не падав. Непритомність — це вже остання стадія, тут вже негайна реанімація буде потрібна».

За матеріалами Марини Іванової, 30 липня.

Хай нам усім щастить на дистанції!

 Користувався світлинами від Moscow Marathon,  facebook.com/3sportEvents,  Nogibogi.com . Красно дякую!
З повагою, автор блогу Віталій
Podpis_01

Если статья вам понравилась, нажмите на пару кнопок:

  • БКС — БЛОГЕРЫ КРУГЛОГО СТОЛА

    Добро пожаловать в наше сообщество
    Уважаемые читатели, друзья, заходите к нам в гости, знакомьтесь с виртуальной жизнью и достижениями сообщества блогеров в интернете. Наше сообщество БКС создано для совместного развития творческого потенциала блогеров с помощью активного использования информационных и технологических инноваций.
.bypostauthor {background-color: !important; color: ;} .comment-author- Виталий {background-color: #FFFF00 !important; color: ;}
Выполнено 88 запросов к базе данных, время генерирования страницы составило 0,615 секунд.
31.14MB